Розглянуто теоретичні аспекти зміни форм окремих біологічних структур внаслідок варіацій темпу їх індивідуального розвитку. Наведено результати досліджень впливу вікових варіацій магнітного поля Землі на прояви акцелерації людини та деяких видів тварин.

Швидкість росту і розвитку людини циклічно змінюється в ряді поколінь, що викликає зміну фізичних і психофізіологічних характеристик індивіда. Суспільство, яке складається з акселерованих людей, висуває лідерів і резонансно реагує на їх активність, створює флуктуації та навіть прориви в розвитку цивілізації. Коли віковий цикл акселерації закінчується, активність більшості, що складається вже з неакселерованих індивідів, різко знижується в різноманітних напрямках.

Пропонується підхід до побудови формальних моделей розвитку біологічних систем, що враховує їх реакцію на вплив факторів зовнішнього середовища. Розглянуто біологічні системи різних рівнів організації. Наведено конкретні приклади застосування пропонованого підходу в експериментальних дослідженнях.

Розглянуто інфрадіанні біологічні ритми в діапазоні 3,5 - 7,1 діб в експериментальних часових рядах і даних медичної статистики. Висунуто гіпотезу про існування зовнішнього задатчика цих ритмів, про шлях передачі його сигналу.

Запропоновано нову модель для дослідження залежностей між координатами об'єкта, що рухається відносно однієї системи координат і знаходиться в стані спокою відносно іншої. В межах цієї моделі відмінну інтерпретацію мають, так звані, релятивістські наслідки перетворень Лоренца.

Наведено часові ряди результатів вимірювань фізіологічних показників у дітей, поділені на два інтервали - від повного місяця до нового місяця та від нового місяця до повного місяця. Амплітуди ритмів на спектрах на цих часових інтервалах вірогідно відрізняються. Припущено, що це результат дії неприпливних сил гравітації.

Запропоновано підхід до побудови моделі розвитку природничо-наукового знання - від усвідомлення неповноти формалізацій до генерації нової якості за допомогою так званого правила додаткового кроку. Розглянуто та проаналізовано деякі приклади подолання неповноти в різних галузях природничих наук.

Зазначено, що Сонячну систему необхідно розглядати як складну взаємозалежну динамічну систему. Вона функціонує як генератор космічних циклів, що впливають на земні процеси. Вся система рухається по певній орбіті навколо центру Галактики в її силовому полі і формується міжпланетне гравітаційне поле. На цій підставі уточнено деякі положення астрономічної теорії клімату. Проведено аналіз циклічних глобальних змін клімату Землі за останні 400 тис. років, також зроблено прогноз змін на майбутні 10 тис. років.

Проаналізовано деякі математичні визначення та побудови теорії обчислень. Показано їх некоректність, а в деяких випадках суперечливість.

Викладено концепцію, згідно з якою керування структурними перебудовами молекулярних кластерів тим більш ефективне, чим більш дисперговано дозу речовини, яка виступає як коригувальний сигнал.

Проанализированы методом наложенных эпох временных рядов ежечасные данные факторов внешней среды как земных, так и космических. Эти данные изменяются, достигая максимума (или минимума) в районе всплеска ДТП. Это свидетельствует о вероятном влиянии космической природы на взволнованность на Земле.

Обгрунтовано ймовірність варіанта майбутнього розвитку клімату в Європі у бік похолодання. Розвинуто гіпотезу про невідому хвильову складову гравітаційного поля, яка забезпечує вплив особливих конфігурацій тіл Сонячної системи на активність Сонця та на інші процеси в системі. Передбачається механізм перерозподілу моментів кількості обертального руху серед тіл Сонячної системи, в тому числі Сонця, внаслідок дії вказаної хвильової складової. Наявність такої додаткової складової підтверджено експериментальними даними закордонних і вітчизняних вчених щодо впливу віддалених об'єктів на поводження маятників та обертові маси. Відзначено роль робіт О. Л. Чижевського, Макі Такати, Хідео Моріямі та інших учених у формуванні гіпотези про хвильові взаємодії в Сонячній системі. Запропоновано нові наземно-космічні експерименти, що надають змогу одержати додаткову інформацію для обгрунтування наведених тверджень.

Проаналізовано дані аварійності на енергопідприємствах України за 14 міс. за матеріалами карт відмов у роботі устаткування. Виявлено, що аварійність у денний час доби збільшується синхронно зі збільшенням активності Сонця та кількості опадів. Коливання аварійності у нічний час змінюються прямо пропорційно коливанням нейтронної компоненти космічних випромінювань, горизонтальної складової напруженості магнітного поля Землі, суми опадів тощо. Все це дозволяє використовувати цей факт з прогностичною та профілактичною метою.

Проанализированы данные аварийности на энергопредприятиях Украины за 14 мес. по матералам карт отказов в работе оборудования. Выявлено, что аварийность в дневное время суток увеличивается синхронно с увеличением активности Солнца и количества осадков. Колебания аварийности в ночное время меняются прямо пропорционально колебаниям нейтронной компоненты космических излучений, горизонтальной составляющей напряженности магнитного поля Земли, суммы осадков и т.д. Все это позволяет использовать этот факт с прогностической и профилактической целью.

Висвітлено теоретико-методологічні засади нелінійного управління соціально-економічними ситемами. Розкрито особливості формування та розвитку складових соціально-економічної системи регіонального рівня: соціально-інноваційної, промислово-виробничої, енергетичної, природно-ресурсної, агропродовольчої. Проведено порівняльний аналіз інноваційного розвитку регіонів України. Обгрунтовано напрями підвищення ефективності управління промислово-виробничою системою на регіональному рівні. Розглянуто відновлювальну енергетику як перспективний напрям забезпечення сталого розвитку регіону. Увагу приділено оцінюванню результатів управління агропродовольчою системою Волинської області та пріоритетним напрямам транскордонного співробітництва Одеської області.